Про хатку Митрофанчуків: не придумана історія з життя
Привіт! Жили собі Митрофанчуки й горя не знали. Велика родина була — дід та баба, дочка з зятем, внуки та ще пара родичів. Жили не дуже багато, але на їжу та одяг вистачало. Одного разу велика хата загорілася. Згоріла лише якась частина, трішки дах похилився з одного боку, але фундамент ще тримався, хоча й дав тріщину. Біда та й годі. Причину так і не з'ясували — чи то сусідська робота, чи у п'яного зятя в черговий раз “дах” знесло й він щось видав, ніхто правди не знає. Митрофанчукам складно довелося — будинок придбали на кредитні гроші. Дід з бабою хворіли дуже: значна частина грошей йшла на дороге лікування. Фінансова складова, як бачите, була не найкраща.
Митрофанчуки розселилися у сусідів. А дід з бабою лишилися в старій хаті: сказали, що старі вже й помирати дома будуть.
Молодь же розселилася у сусідів. У перші дні сусіди дбайливо допомагали: і їжу давали й одяг. А далі, як і мало бути, почалися звичні життєві проблеми.
Так минали дні, тижні, місяці... Сусіди й раді вже були спекатися неочікуваних гостей, але куди ж їх подіти — на вулицю? Так і жили у сусідів, сплачуючи гроші за згорівший будинок. А найгірше тут навіть не проблеми з грошима, а те, що розділилися вони, майже перестали спілкуватися. Нерідко звинувачували один одного бідах замість того, щоб об'єднатися та почати відбудову. А будинок ще більше похилився, дід помер й лишилася в сірому незатишному місці одна старенька. А що там було далі: чи об'єдналися Митрофанчуки, чи ні, не знаю. Переїхав в справах до іншого села. Колись може дізнаюсь, чим все закінчилося, то напишу. Ось така історія з життя.
Всім добра!
About the Mytrofanchuks' hut: a real life story
Hello! The Mytrofanchuks lived happily ever after. They had a big family - a grandfather and grandmother, a daughter and son-in-law, grandchildren and a couple of relatives. They didn't live very much, but there was enough for food and clothing. One day the big house caught fire. Only a part of it burned down, the roof tilted a little on one side, but the foundation still held, although it cracked. Trouble and trouble. The reason was never found out - whether it was a neighbor's work, or the drunk son-in-law's "roof" once again blew off and gave something away, no one knows the truth. The Mytrofanchuks had a hard time - they bought the house with credit money. The grandfather and grandmother were very sick: a significant part of the money went to expensive treatment. The financial component, as you can see, was not the best.
The Mytrofanchuks moved in with their neighbors. And the grandfather and grandmother stayed in the old house: they said that the old people would die at home.
The young people settled with their neighbors. In the first days, the neighbors helped them carefully: they gave them food and clothes. And then, as it should have been, the usual life problems began.
Days, weeks, months passed like this... The neighbors were already happy to welcome the unexpected guests, but where to put them - on the street? So they lived with their neighbors, paying money for the burned-down house. And the worst thing here was not even the problems with money, but the fact that they had separated, almost stopped communicating. Often they blamed each other for the troubles instead of uniting and starting reconstruction. And the house leaned even more, the grandfather died and only one old woman was left in a gray, uncomfortable place. And what happened next: whether the Mytrofanchuks united or not, I don't know. He moved to another village on business. Maybe someday I'll find out how it all ended, then I'll write. Here's a story from life.
Good luck to everyone!