Let Spring Begin! / Хай буде весна! (En/Ua)

​Hi everyone!
​The other day, I was crossing a busy street. The traffic was intense—two lanes of cars rushing in each direction. A woman stood nearby, also waiting to cross. I turned to her and said, "Let’s go together." As we started walking, I noticed she was limping. I took her arm to support her and asked, "Does your leg hurt?" She just smiled and joked, "No, it’s just called 'old age'."
​While the cars zoomed past us, creating a wall of noise, her joke seemed to make time stand still. Her words weren't a complaint; they carried a sense of wisdom and acceptance that instantly filled me with energy. In that moment, I felt so young, active, and full of life.
​Winter is finally fading away, allowing nature to reclaim its vibrant colors. Yesterday, I saw the first snowdrops of the year. It’s a true miracle—the snow has barely melted, yet these brave flowers are already rising from the earth. Looking at them, I thought of Roz, the main character of The Wild Robot. She embodies a rigorous intellect, trained on algorithms, formulas, and cold data, suddenly finding herself in the middle of a wild forest. Just as these flowers push through the cold soil, Roz, a metal robot, pushed through her "programming" to learn how to feel. They both represent life appearing where it wasn't supposed to be.

​I "borrowed" some paints from my son and unexpectedly fell in love with art. At first, I thought drawing lessons were what Maksym needed, but it turns out I was the one who needed them. While he explores digital worlds on his new laptop, I return to textures and colors. It’s my way of "grounding" myself—seeing the world through a paintbrush rather than a screen.
​My latest project is an illustration for The Wild Robot. Today, I’m sharing it with you: it depicts Roz's unity with nature. I’m fascinated by the depth of such characters: the innocence of the gosling, the loyalty of the robot, and the trust of the once-cunning fox. Throughout the story, there is always a sense of hope for a better future. Looking at my drawing today, I feel that same hope.
​Let there be spring in every heart! Let the sun melt away the last bits of winter weariness, and let the birds sing of new beginnings. Paint, help others, and notice the first flowers—that is what life is all about!
Translated with gimini

На цьому малюнку усміхнений робот — це Він. Його суворий спокій і алгоритми. А я — це все навколо: небо, хмари, річка, зелень, квіти й сонце, живі тварини і пташки. Я — це сама природа, що огортає його своєю любов'ю. Бо саме так я відчувала, коли малювала

Привіт усім.
Якось я переходила дорогу через пішохідний перехід. А трафік шалений. Дві смуги в одну сторону, дві- в другу. Підійшла жінка і теж хотіла перейти. Я кажу, що давайте разом переходити. А вона йде шкутильгаючи. Я взяла її попід руки і питаю: "У вас що нога болить?"
А жінка відповідає жартома:" Ні, це старість називається".
Машини летіли повз, здіймаючи галас, а ця жінка зі своїм жартом про старість ніби зупинила час. Її слова не були скаргою — у них відчувалася мудрість і прийняття, які вмить зарядили мене енергією
Я тоді себе відчула такою молодою і активною, повною сил і енергії. І бачите зима відійшла, даючи природі знову набиратися яскравих фарб. А вчора я вперше в цьому році побачила підсніжники. Це таке чудо, лиш сніг розтанув і ці сміливі квіти вже піднімаються з землі. Дивлячись на підсніжники, я подумала про Роз. Вона уособлює суворий інтелект, натренований на алгоритмах, формулах і холодних даних, який раптом опиняється посеред дикого лісу. Як ці квіти пробиваються крізь холодний ґрунт, так і металевий робот пробивався крізь свою "прошивку", щоб навчитися відчувати. Вони обоє — про життя там, де його не мало бути
Я позичила в сина фарби і полюбила ними малювати. Спершу я думала, що малювання потрібне Максиму, але виявилося, що воно було потрібне мені. Поки він освоює цифрові світи у своєму ноутбуці, я повертаюся до текстур і фарб. Це мій спосіб заземлитися і побачити світ не через екран, а через пензель.
Я знайшла собі нове завдання малювати ілюстрацію до книги "Дикий робот". Ви можливо бачили повнометражний однойменний мультфільм. Сьогодні ви можете побачити мою ілюстрацію до твору. Єднання робота Роз з природою. Мені подобаються такі казкові герої. Вони мене захоплюють своєю глибиною. Безпосередність качечки, відданість робота, довірливість колишнього хитруна-лиса.
Впродовж усього сюжету зберігається надія на краще. І сьогодні, коли я дивлюся на свою ілюстрацію, я відчуваю ту саму надію.
Хай буде весна в кожному серці! Хай сонце розтоплює залишки зимової втоми, а пташки співають про нові починання. Малюйте, допомагайте, помічайте перші квіти — у цьому і є життя.