April Snow./Квітневий сніг.( En/Ua)

April snow... It always evokes mixed feelings in me. On the one hand, there's surprise, even a bit of disappointment. After all, spring is already here, everything around is waking up, and here comes winter, like an uninvited guest, reminding us of itself.
But on the other hand, there's something magical, unusual about it. When these white, fluffy snowflakes cover the green buds, the first flowers, it creates an incredible contrast. The world becomes quiet, calm, as if immersed in a dream.
And so today, on this April morning, I went outside. Everything around was white, even the air seemed thick with snowflakes. I felt a slight chill on my cheeks, but my soul was warm. I walked slowly, enjoying this moment, this wonder. In the snow, I saw a bright thing, like rowan berries. I reached out and picked up this "something" to get a better look. It turned out to be a delicate beaded ornament. Thanks to the snow, I was able to see it. I don't know what to do with it, but for now, I've decided to keep it as a memory of the April snow and frost.

I felt like a part of something bigger, something that defies explanation. It was a feeling of unity with nature, with its unpredictability, with its beauty. And at that moment, I realized that April snow is not just a winter remnant, it's a reminder that life is a constant change, that there is room for surprises, for miracles.
April snow is always a surprise. It comes when the earth is already beginning to awaken from its winter sleep, when the first buds on the trees are about to bloom, and the birds are joyfully chirping, heralding spring.
The gardens, which had already begun to green, instantly turned into winter landscapes. Cherry and apple trees, covered in white blossoms, looked like fairy-tale brides waiting for their prince.
April snow is always a bit sad. It reminds us that winter has not completely receded, that it can return at any moment. But at the same time, it has a special beauty. It makes the world quieter, calmer, as if shrouding it in a veil of mystery.
I walked further down the street, admiring this unusual sight. Snowflakes fell on my face, melting, leaving a barely perceptible chill. I felt like a part of this winter fairy tale, a part of this wonder.
April snow is a short but unforgettable moment.

Квітневий сніг... Він завжди викликає в мені змішані почуття. З одного боку, це здивування, навіть якесь розчарування. Адже весна вже тут, все довкола прокидається, а тут – зима, неначе непроханий гість, нагадує про себе.
Але з іншого боку, є в цьому щось магічне, незвичайне. Коли ці білі, пухнасті сніжинки вкривають зелені бруньки, перші квіти, це створює неймовірний контраст. Світ стає тихим, спокійним, ніби занурюється в мрію.
І ось сьогодні, цього квітневого ранку я вийшла на вулицю. Все довкола було білим, навіть повітря здавалося густим від сніжинок. Я відчувала легкий холодок на щоках, але в душі було тепло. Я йшла повільно, насолоджуючись цим моментом, цим дивом. В снігу я побачила яскраву річ, наче ягоди горобини. Я дотягнулася кистею руки і підняла це "щось", щоб краще роздивитися. Це виявилася ніжна прикраса з бісеру. Завдяки снігу мені вдалося її побачити. Що з нею робити не знаю, але поки що я вирішила залишити її собі як спогад про квітневий сніг і мороз.
Я відчувала себе частиною чогось більшого, чогось, що не піддається поясненню. Це було відчуття єднання з природою, з її непередбачуваністю, з її красою. І в той момент я зрозуміла, що квітневий сніг – це не просто зимовий залишок, це – нагадування про те, що життя – це постійна зміна, що в ньому є місце для несподіванок, для дива.
Квітневий сніг – це завжди несподіванка. Він приходить, коли земля вже починає прокидатися від зимового сну, коли перші бруньки на деревах ось-ось розпустяться, а птахи радісно щебечуть, віщуючи весну.
Сади, які вже почали зеленіти, вмить перетворилися на зимові пейзажі. Вишні та яблуні, вкриті білим цвітом, здавалися казковими нареченими, які чекають на свого принца.
Сніг у квітні – це завжди трохи сумно. Він нагадує про те, що зима ще не остаточно відступила, що вона може повернутися в будь-який момент. Але водночас він має якусь особливу красу. Він робить світ тихішим, спокійнішим, ніби огортає його пеленою таємничості.
Я йшла далі вулицею, милуючись цим незвичайним видовищем. Сніжинки падали мені на обличчя, танули, залишаючи ледь відчутний холодок. Я відчував себе частиною цієї зимової казки, частиною цього дива.
Квітневий сніг – це короткий, але незабутній момент.