Червоні від холоду та брудні від сажі дитячі руки 🤯😢
Привіт друзі. В цьому житті, здавалося б, я достатньо побачив.., і побачити якусь картину, в звичайному АТБ, яка б могла мене вивести із рівноваги, розчулити і побудити «щось змінювати» в цьому світі - малоймовірно.
Але це не так. Правду говорять, що місцевість відіграє колосальну роль в нашому світосприйнятті. Перебуваючи в Черкасах, зовсім не відчувається те, що відчувається коди знаходишся в червоній зоні, де не залишилось парканів, які б не демонстрували світу свої рани війни.
Саме на такій території я не зміг спокійно сприйняти образ хлопчика 7-10 років. Образ його червоних від холоду та брудних від сажі дитячих рук, що тримають ручку для письма та набір самих дешевих блокнотів, на стрічці каси АТБ».
Згенеровано Dall-E спеціально для цього повідомлення.
Коли я дивився на нього, мене розривало від емоцій, а зараз, ще під впливом емоцій, я пишу ці рядки. Хоч я і планував не писати про власні емоції. Зараз не можу не хочу себе стримувати.
Чомусь згадались історії про Т.Г. Шевченка, який будучи у дяка крав огризки олівців та малював.
Переповнила гордість за цього малого хлопчика, який купував не цукерки чи іграшки, а на 4 кольори і маленькі блокнотики…
Мені стало соромно, за себе. За те, що я маючи майже ідеальні умови для розвитку та пізнання лінюсь та бідкаюсь то на те, то на інше. За ці кілька секунд, що я чекав на касі, щоб розрахуватись за своє морозиво, мені так сильно хотілось допомогти цьому хлопчикові.
А як допомогти? Так щоб не образити та не «зламати» це важливе переживання – покупку блокнота та ручки з різними чорнилами, яке так хотілось цій дитині… Хоча, можливо, все зовсім по іншому, але в моїй реальності все було саме так.
Боже, як багато всього навколо, що хочеться змінити… А ти в цей момент розумієш – що найбільше, що ти можеш зробити – тихенько спостерігати щоб не завадити і не нашкодити пройти людям їх шлях…
До чого я це все писав? По перше, - виплеснути, щоб перепрожити і стало легше. По друге, щоб нагадати собі «ціну пізнання». Пробачте, якщо і Вас вивів із рівноваги ціє. історією.
Yay! 🤗
Your content has been boosted with Ecency Points, by @lovver.
Use Ecency daily to boost your growth on platform!
Так, справді, в реальності все може бути не так і те, що наша уява малює собі поспішно, може бути лише в уяві, і це стосується не тільки таких випадків, але я усього того трешу, що твориться в Україні, іноді варто тільки почекати більш адекватних статей, де журналісти реально щось розслідують, а не чимдуж бігти поширювати у фейсбуку гавностатті із клікбейтними заголовками, часто навіть не читаючи саму статтю. Ух, як я сварюся зі своїми родичами, коли таке бачу! Але з хлопчиком, особливо на деокупованих територіях чи близько до фронту може бути наймовірніше правильною саме перша думка і тут напевно немає єдиних рецептів як діяти. Кожен вирішує сам і, знову є таки, судити його також не треба.
Бачу сподобалась моя писанина) Значить ще одна людина побачила цей мікроюжет у своїй уяві.
Дякую за такий коментар.
Так, коли в тебе троє дітей, то звертаєш увагу на такі речі. Хоче це радше від емпатії залежить, це ж ваше спостереження).
Можна було ще щось докупити, як подарунок йому, бо, якщо заплатити за те що вже має, може, дійсно, образити або «зламати» це важливе переживання
Це моє суб'єктивне припущення.
Можливо
Я вирішив, що не заважати - це куди краще. В деяких моментах краще не лізти, оссобливо якщо не просять.