Сонечко #17 (Ladybug #17)

1 day ago

UA	EN
На верхівці молодого стебла, що тягнулося догори, немов мініатюрний промінь сонця, застигла сонечко. Її панцир, яскраво-червоний з ідеальними чорними крапками, виділявся на тлі глибокої зелені, наче дорогоцінний камінь. На тонких вусиках стебла ще блищали поодинокі краплинки роси, що відбивали ледь помітне світло. Сонечко сиділа нерухомо, її крихітні лапки міцно трималися за шорстку поверхню. Навколо панувала тиша, лише ледь чутний шепіт вітру в траві та віддалене дзижчання ранкових комах.	At the top of a young stem, stretching upwards like a miniature ray of sunshine, a sun had frozen. Its shell, bright red with perfect black dots, stood out against the deep green like a precious stone. On the thin tendrils of the stem, single drops of dew still glittered, reflecting a barely perceptible light. The sun sat motionless, its tiny paws firmly holding on to the rough surface. There was silence all around, only the faint whisper of the wind in the grass and the distant buzzing of morning insects.