Підбірка чорно-білих фотографій #142 (A selection of black and white photos #142)

6 days ago

UA	EN
Місяць завис у темному небі, ніби око, що пильно стежить за світом у його нічних думках. Його холодне світло ллється на білі квіти, роблячи їх майже примарними – тінями, що розкриваються лише в тиші. Ці квіти не прагнуть уваги, не шукають сонця, вони просто є – тендітні, чисті, мов частинка іншого світу. Серед пелюсток, у цій срібній тиші, повільно рухається маленький жук – Nicrophorus interruptus. Його чорне тіло зі світлими візерунками відкидає тінь на ніжні квіти, ніби нагадуючи про те, що навіть у найчистішій красі є місце для тліну, для згасання, для нового циклу буття. Цей жук – не просто випадковий мандрівник нічного саду. Він – працівник темряви, що виконує свою місію: переробляє смерть у життя. Він знаходить залишки минулого, щоб дати їм інше майбутнє. І в цьому – суть природи: нічого не зникає назавжди, все переходить у щось інше. Місяць дивиться згори. Квіти розкривають пелюстки. Жук повзе своїм шляхом. Світ дихає – повільно, невпинно. Ми ж просто спостерігаємо.	The moon hangs in the dark sky, like an eye that watches the world in its nightly thoughts. Its cold light pours on the white flowers, making them almost ghostly – shadows that reveal themselves only in silence. These flowers do not crave attention, do not seek the sun, they simply are – fragile, pure, like a particle of another world. Among the petals, in this silver silence, a small beetle – Nicrophorus interruptus – moves slowly. Its black body with light patterns casts a shadow on the delicate flowers, as if reminding us that even in the purest beauty there is a place for decay, for fading, for a new cycle of being. This beetle is not just a random traveler in the night garden. It is a worker of darkness, fulfilling its mission: to transform death into life. It finds the remnants of the past in order to give them a different future. And this is the essence of nature: nothing disappears forever, everything passes into something else.The moon looks down. The flowers open their petals. The beetle crawls its way. The world breathes – slowly, steadily. We just watch.