Озерна діва

Кожного ранку, коли небо ще не встигло розсвітитися, діва виходила на берег озера. Вона стежила за сонячними променями, які вибиралися з-за гірських вершин, розфарбовуючи небо в рожеві й золоті відтінки.

Вода озера була спокійною, наче велике дзеркало. Діва ступала босоніж по піску, відчуваючи, як він теплий і ласкавий. Вона спостерігала за рибами, які пливли біля берега, і за качками, які весело крякали.

Але найбільше діва полюбляла спостерігати за сонцем. Воно виходило з-за гір і розсіювало туман, який ночами обгортав озеро. Сонячні промені торкалися її обличчя, нагадуючи про тепло і надію.

Іноді, коли вітер приносив запахи лісу, діва закривала очі і уявляла себе вільною пташкою, яка летить над озером. Вона відчувала, як вітер грає з її волоссям, а її серце б'ється в такт природі.

Такі ранкові моменти були для неї особливими. Вони дарували їй спокій і відчуття єднання зі світом. Діва знала, що кожен новий день — це можливість відкрити нові горизонти і знайти щось чарівне.

Зображення згенеровані нейронною мережею Leonardo.ai.