Любов і літо без тривог
Привіт усім!
Сьогодні в Києві дощ... Всі пишуть про близьку осінь і кінець літа. Одягаються в теплі худі, дістають чаї з медом. І мені здається дуже доречним вірш Ліни Костенко. Я дуже люблю її поезію насправді, але намагалась раніше не поширювати, бо ... і без того її багато цитують. Але сьогодні ідеальний вечір для віршів.
Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небо дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
де все минати поспіша,
як та пташиночка на дроті,
спочине стомлена душа.
Цей вірш був написаний в період її юності, в 1946 році. Тому мабуть "любов і літо без тривог" має на увазі не повітряні тривоги (перше, що зараз спадає на думку), а душевні. Милий, світлий і добрий вірш.
Нехай усі стомлені душі спочивають цієї ночі без тривог ❤️
Тихої ночі і гарних вихідних усім, хто читає!